У травні, коли розквітають яскраві квіти і дзвенить пташиний спів, теплий весняний вітер приносить до нас свято Останнього дзвоника. Воно радісне і водночас сумне. Радісне, бо закінчився навчальний рік. Попереду – чудові літні канікули. А сумне, бо сьогодні дзвоник востаннє пролунає для найстарших учнів нашої школи, для наших випускників. Для одинадцятикласників цей день особливий, вони востаннє у ролі учнів переступають поріг рідної школи. Попереду здача ЗНО і вступ у вищі навчальні заклади. Безумовно, для них це свято одночасно радісне і сумне, і сьогодні, вони прослухали свій останній урок і почули останній шкільний дзвінок. Далі на них чекає доросле життя, але школа назавжди залишиться їхнім рідним домом, адже саме у ній вони здобули свої перші знання та пережили багато емоцій.

     Ми вітаємо випускників зі святом останнього дзвінка і бажаємо їм подальших звершень, здійснення усіх їхніх планів на життя.

Випускиками є і дітки з короткотривалої групи. Вони сьогодні залишають садочок та готуються стати першокласниками.

Випускники сьогодні на нашій лінійці і учні 4 класу. Вони успішно закінчили початкову школу і впевненою ходою перейшли у старшу.

Учні 9 класу – теж випускники. У них попереду державна підсумкова атестація. А далі вибір: чи продовжувати навчання в рідній школі, чи продовжувати навчання зі здобуттям професії.

Дорогі хлопці і дівчата, нехай мелодія шкільного дзвінка залишається солодким спогадом про безтурботне дитинство, а обраний вами шлях у доросле життя буде вдалим і повним добрих вчинків та радісних переживань.
А тих, хто залишається, дзвінок покличе знову до школи після літа.
Бажаємо гарно провести літні канікули, відпочити, набратися сил, і з осені взятися з новими силами за навчання!
Вітаємо усіх вчителів, дякуємо їм за самовіддану і натхненну працю, за терпіння і віру, за любов до своїх вихованців!

Бажаємо Всім гарного літа і яскравих вражень!

«Канікули! Канікули!» —
співає все навколо.
Канікули, канікули,
канікули у школі!

А що таке — канікули?
Це літні дні барвисті,
це час, коли нам ніколи
хоча б на мить присісти,
бо треба мчати босими
наввипередки з вітром,
з густих лісів приносити
горіхів повні відра.

Це час у річці хлюпатись,
підсмажувати спини
і зранку в лузі слухати
тонку струну бджолину…

Це час, коли за хлопцями
ми скучим, як ніколи,
і нам страшенно схочеться
скоріше знов до школи!