29 січня 1918 року на залізничній станції Крути в Чернігівській області 300 київських студентів, захищаючи підступи до Києва, вступили в нерівний бій з шеститисячної армією більшовиків під командуванням Михайла Муравйова, яка в числі інших вела наступ на Українську народну республіку.

Точна кількість загиблих студентів офіційно ніде не зафіксована. За свідченнями учасників подій, було вбито понад 250 осіб з української сторони. Відомі імена тільки 27 студентів, яких взяли в полон і розстріляли. Їх тіла пізніше були урочисто перепоховані на Аскольдовій могилі в Києві.

Український поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинку студентів вірш «Пам'яті тридцяти».

На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квитне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.

У часи СРСР події під Крутами або замовчувалися, або обростала міфами і здогадками. В основному це звинувачення на адресу Центральної Ради і українського військового командування, які допустили загибель 300 юнкерів і студентів. Але жоден з істориків не написав про те, що бій під Крутами був перемогою, а не поразкою: ціною своїх життів юнкери, студенти і вільні козаки затримали наступ противника на два дні. Це дало можливість придушити в місті повстання більшовиків, не дати противнику з ходу захопити Київ, а також вчасно підписати мирний договір з Німеччиною та її союзниками.

Однак остаточно наступ більшовиків зупинити не вдалося. Скоро Центральна Рада змушена була евакуюватися з Києва. Але перед цим, 22 січня вона видала Четвертий Універсал, в якому повідомляла про створення незалежної української держави.

Виховна година.doc